Колегам

    

                          Виховання любові до природи за творчою спадщиною  В.О.Сухомлинського

У дошкільному навчальному закладі, відповідно до вимог Базового компонента, одним з завдань є виховання у дошкільників інтересу і любові до природи, бережливе й турботливе ставлення до рослин і тварин. Важлива передумова цього - засвоєння дітьми норм і правил поведінки стосовно об'єктів навколишнього середовища, вироблення у них умінь, необхідних для включення у природоохоронну діяльність.

Природа є важливим засобом гармонійного всебічного розвитку дитини. Василь Сухомлинський зазначав, що «природа - величезної ваги виховний фактор, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного процесу».

Активне спілкування з природою народжує і зміцнює у дитини безцінну якість, властиву людській особистості,- доброту. Але як же дати відчути малому радість перших відкриттів, коли він входить у дивний світ, що навколо нього? Як перетворити природу у могутній засіб виховання гуманних почуттів? І чи зможе дошкільник засвоїти причинові зв'язки між явищами, зрозуміти залежність між природними об'єктами? Виявляється, може, і найпростіший шлях до цього - спостереження. Особливо подобається дітям спостерігати за тваринами. Тут дуже тонко зазначав В. О. Сухомлинський: треба розвивати в дитини дбайливе й турботливе ставлення до безпомічних істот, яких так легко образити, але, захистивши яких, відчуєш себе добрим і сильним.

В. О. Сухомлинський називав уроки мандрівками до джерела мислення і мови - до чудової краси природи. Він радив відкривати віконце у світ краси слова поступово, щоб не переобтяжувати розум дитини і не набридати їй.

Видатний педагог В. О. Сухомлинський говорив, що дитина - це, образно кажучи, квітка, краса якої залежить від догляду за рослиною. Піклуватись про красу квітки необхідно задовго до початку цвітіння. Але, на жаль, зустрічаються батьки, які, даючи життя дитині, вважають свою місію завершеною, а що з цієї дитини вийде - нехай про це потурбується хтось інший.

У дитинстві формується людське коріння. Жодної людської риси природа не відшліфовує - вона тільки закладає, а відшліфовувати нам - батькам, педагогам, суспільству.

Необхідно так виховувати дітей, щоб вони дивилися на світ добрими очима, вміли берегти життя. Тільки тоді вони, змужніючи та прозріючи розумом і серцем, стануть справжніми людьми.

Особливу увагу Василь Олександрович радив звертати на виховання у дітей дбайливого ставлення до природи, її багатств. Він вважав, що духовне збагачення людини необхідно поєднувати з постійним спілкуванням з природою.

«Краса природи,- говорив він,- відіграє велику роль у вихованні духовного благородства. Вона виховує в душі дитини здатність відчувати, сприймати тонкощі, відтінки речей, явищ, порухи серця» (Т.З. - с.539)

В.Сухомлинський підкреслював, що природа - найкращий вихователь дитячої душі. Тому заняття «Школи радості» він проводив на зеленій траві під грушею, на шкільній садибі, в лісі, полі або на березі озера. Пізнавальна частина «уроків мислення серед природи» обов'язково чергувалася з грою. Їх мета - ознайомити дітей з навколишньою дійсністю, з явищами природи, тваринним і рослинним світом. Як відомо, в дошкільному віці переважає образне мислення, тому перед дітьми і відкриється прекрасний світ у живих барвах, яскравих та трепетних звуках, у казці та грі, у власній творчості, красі, що надихають дитячі серця, в прагненні робити людям добро.

У своїх задумах (у грі, в процесі продуктивної діяльності) діти часто відображають те, що спостерігали у природі, використовуючи природний матеріал. Як казав Василь Сухомлинський, у природі закладені в доступній для дитини формі прості й водночас дуже складні речі, предмети, факти, явища, залежності, закономірності, інформацію про які нічим не можна замінити, бо інформація про ці речі, предмети є тим світом, в який входить сама дитина, а в цьому світі - першоджерело її уявлень, думок, узагальнень, суджень.

Природа забезпечує необхідні умови для вивчення властивостей предмета, оскільки надає можливість сприймати його на зір, дотик, слух. Експериментування з природним матеріалом - неодмінна умова розвитку чуттєвого досвіду, мислительної діяльності як основи творчої діяльності, конструювання . Світ природи у Василя Сухомлинського нерозривно з'єднаний із світом творчої дитячої праці.

В.О.Сухомлинський звертався до батьків, вчителів: «...ведіть дітей в обстановку, де є і яскраві образи, і причинно-наслідкові зв'язки між явищами, де діти захоплюються, переживають почуття подиву перед красою і водночас мислять, аналізують» (Т.2. - с. 515). Так вихователь відкриває дітям « віконечко у світ краси рідної природи...»

Природа є основним фактором існування людини, вона й людство невіддільні одне від одного, немає сумніву в тому, що виховання любові до природи треба починати з дошкільного віку. Саме в цей період дитина вперше знайомиться з природним довкіллям. Ще на руках у матері маля тягнеться до прекрасної квітки, до кішечки, до пташки. Воно з подивом дивиться на дорослого, очікуючи пояснень цим дивам природи.

Поняття «природа» - містке і багатогранне. Без природи життя неможливе. Природа без людини обійтися може, а людина - ні. Це - аксіома. Виховання без природи теж немислиме. Це положення знайшло своє обґрунтування в науковій педагогіці, зокрема щодо її використання у вихованні дітей. Так, В.Сухомлинський писав: «Краса природи відіграє велику роль у вихованні дитини. Вона виховує в душі здатність відчувати, сприймати тонкощі, відтінки речей, явищ, порухи серця».

У процесі формування усвідомленого дійсного уявлення дітей про природу провідна роль належить дорослим - батькам, вихователям, які виступають не лише як носії знань, а й як зразок для наслідування способів, дій, прийомів, функцій. Працюючи за В.Сухомлинським, педагоги, повинні вчити дітей любити природу, вчити жити за законами природи. Жоден з вихователів не в праві байдуже пройти мимо квітки, яка тільки-но зацвіла, повинен завжди звернути увагу дітей на те, що в цьому році чомусь дуже багато метеликів літають над клумбами і запитати у дітей: чому? Як ви гадаєте?, - а думок почують у відповідь безліч...

В. Сухомлинський у своїй роботі часто проводив спостереження, коли природа ледь прокидалася. Тому дуже важливо зацікавити дітей зранку об'єктом спостереження, замилуватись ним. Бо тільки зацікавлення викликає допитливість, тільки милування породжує найдобріші почуття, бажання зберегти, допомогти, примножити. Хвилинки милування дають змогу закласти позитивний стан душі на весь день.

Затрачена праця не примушує довго чекати. Образне бачення світу викликає у дітей бажання передавати почуття краси словом. А це і є метою навчально-виховної роботи: розвиток зв'язного мовлення та словесної творчості, збагачення словника дитини. У спадщині В. Сухомлинського актуально відображена проблема виховання дітей засобами живого слова. Він порівнював слово з найтоншим інструментом, яким педагог має торкатися сердець вихованців.

Першоджерелом знань для дітей молодшого віку, на думку Василя Сухомлинського, має стати природа рідного краю. Входячи в життя дитини з її найпершими відчуттями, вона стає для неї безпосереднім мірилом цінностей, багатим джерелом емоційних, естетичних і духовних багатств. Вивчаючи педагогічну спадщину В. Сухомлинського та досвід роботи дитячих навчальних закладів, які впроваджують у своїй діяльності гуманістичні ідеї великого педагога вихователь повинен усвідомити необхідність уроків милування, як ефективного засобу роботи з дітьми старшого віку. Але з групами молодшого віку можна проводити хвилинки милування, які поєднанні з класичною музикою, образотворчою діяльністю пробуджують в серцях дітей вічне, добре і прекрасне. Ці заняття проводити щоденно не можна, бо вони втрачають свіжість, природність. Такі уроки проходять раз-двічі на місяць.

Безпосередній контакт з довкіллям - найкращий шлях здобуття знань та

виховання почуттів. Таке спілкування з природою примушує дитину думати, установлювати причинно-наслідкові зв'язки, здобувати реалістично-наукові знання.

Видатний педагог особливу увагу приділяв проведенню уроків мислення. Він разом зі своїми колегами розробив «300 уроків мислення в природі» і створив так звану «Школу під голубим небом, Школу радості, Школу мислення і розвитку дітей». Треба, щоб у ранньому віці дітям «...відкривалося якомога більше незрозумілого... У дитини виникає багато питань: чому? ...дитина думає спостерігаючи і спостерігає думаючи, - це винятково важлива умова вияву, вираження талановитості дитини».

Важливим джерелом розвитку творчої дитини Василь Олександрович вважав складання казок.

Особливу увагу видатний педагог звернув на те, що в дошкільному віці діти мають бути серед дітей різного віку. Старші, на його глибоке переконання, мають передавати свій досвід наймолодшим, пробуджувати в них інтерес до всього, створювати сприятливі умови для їхнього розвитку.

Ціннісне ставлення до здоров’я у дітей

Педагогічний процес з формування ціннісного ставлення до власного здоров’я у дітей старшого дошкільного віку передбачає розкриття істотних зв’язків і залежностей, які існують між станом здоров’я людини та її способом життя, рівнем знань про здоров’я, настроєм, стосунками з іншими людьми. Пріоритети в загальній системі роботи мають бути віддані навчально-виховній діяльності. Основне її завдання – розвиток у дітей усвідомлення цінності здоров’я і здорового способу життя, що сприяють становленню активної особистості. Ми вважаємо, що дитина, у якої буде сформоване сприйняття власного здоров’я як особистісної цінності, намагатиметься свідомо коригувати свою поведінку щодо здорового існування. Тобто, буде бережно ставитися до власного здоров’я і здоров’я оточуючих; прагнути до адекватного сприйняття знань і навичок по його охороні, їх втіленню у повсякденне життя. Для досягнення мети необхідно спрямувати освітній процес на виконання наступних завдань:

Систематизувати знання дітей про:

• фізичну сферу здоров’я (будову тіла, функції органів тіла, засоби збереження здоров’я тощо);
• психічну сферу здоров’я (почуття та емоції, керівництво ними);
• соціальну сферу здоров’я (залежність стану здоров’я від умов життя; правила поведінки в суспільстві; негативний вплив шкідливих звичок на здоров’я тощо).

Сформувати вміння (навички):

• у фізичній сфері здоров’я: самостійно піклуватися про власне здоров’я, орієнтуватися у показниках свого фізичного стану, використовувати знання про функції органів тіла в різних видах діяльності;
• у психічній сфері здоров’я: зосереджуватися на приємних спогадах, використовувати їх для покращання настрою, контролювати негативні емоції;
• у соціальній сфері здоров’я: оцінювати життєві ситуації, прогнозувати результати діяльності, наслідки поведінки, безконфліктно спілкуватися, піклуватися про хворих, з повагою ставитися до здорових.

Розвинути установки до:

• самостійного виконання оздоровчих процедур;
• прояву позитивних емоцій у процесі здоров’я творчої діяльності;
• дотримання здорового способу життя.

Одним із актуальних завдань у практиці роботи дошкільних навчальних закладів є забезпечення кваліфікованої допомоги у наданні дітям знань про основи здоров’я, виробленні навичок збереження, зміцнення і відновлення фізичного, психічного і соціального здоров’я дітей. Важлива місія у цій діяльності належить вихователям дошкільних навчальних закладів. Великий педагог В. Сухомлинський з цього приводу писав: „Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили... [4, с.140]”.

Навчально-виховний процес з формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я педагогам доцільно будувати на таких принципах:

• науковості (усі відомості, що пропонуються дошкільникам, повинні ґрунтуватися на науковому фактичному матеріалі);
• доступності (наукова інформація має бути адаптована до сприймання дітьми дошкільного віку, логічно структурована);
• наочності (інформацію, що надається дітям, доцільно супроводжувати демонстрацією наочного матеріалу, проведенням дослідів, прикладами з життя дітей, літературних джерел, використанням художнього образного слова тощо);
• системності (нові знання повинні базуватися на загальних знаннях, які вже мають діти, сприяти формуванню в дошкільників уявлень і понять щодо фізичної, психічної та соціальної сфер здоров’я);
• урахування індивідуальних особливостей дітей (обов’язково враховувати індивідуальні можливості особистості);
• активності особистості (теоретичні знання доцільно закріплювати в практичній діяльності, створивши умови для самостійного пошуку дітьми фактичного матеріалу щодо формування складових здоров’я).

Для формування компетентності дітей у сфері фізичного здоров’я необхідно щоденно планувати і проводити освітню роботу, використовуючи дидактичні ігри, посібники, художні та фольклорні твори, ілюстрації. Створювати умови для самостійного визначення дітьми функцій органів тіла, а саме: проводити досліди, експерименти, пропонувати для виконання проблемні завдання відповідно до теми, що вивчається. Під час виконання вихованцями гігієнічних і загартувальних процедур, у ході сюжетно-рольових ігор „Сім’я”, „Дитячий садок”, „Лікарня”, „Перукарня” закріплювати назви органів тіла і правила догляду за ними. Необхідно спонукати дітей встановлювати зв’язок між станом окремих органів тіла і загальним самопочуттям, робити висновки щодо доцільності дотримання здоров’язберігаючого стилю поведінки.

Кожні два тижні доцільно оновлювати комплекс вправ із коригувальної гімнастики та проводити її з дітьми з метою формування правильної постави, зміцнення стоп, м’язів тіла. Постійно спонукати дошкільників контролювати поставу в однолітків та рідних, пояснювати вплив постави на стан внутрішніх органів людини. У процесі спілкування доводити вихованцям доречність щоденного виконання фізичних вправ і дотримання рухового режиму, розкривати їх роль у розвитку організму дитини. Підтримувати бажання дошкільників організовувати рухливі ігри, придумувати власні загальнорозвивальні вправи. Спонукати слабоактивних дітей включатися в ігри, розваги.

Старших дошкільників слід привчати до самостійного виконання загартувальних процедур (миття рук до ліктів, обтирання тіла вологою рукавичкою, ходіння босоніж тощо), пропонувати виконувати їх з членами родини. Під час щоденних прогулянок акцентувати увагу дітей на властивостях сонця, повітря і води, які сприяють підтримці здоров’я. Спонукати вихованців робити висновки щодо власних відчуттів після переходу з приміщення на подвір’я.

Постійно акцентувати увагу дошкільників на культурі споживання їжі. Давати їм поняття про доцільність дотримання режиму харчування. Пояснювати дітям значення окремих продуктів для зміцнення і збереження власного здоров’я. У старших дошкільників доцільно формувати елементарне уявлення про функціонування системи травлення. Необхідно навчати дітей правилам безпеки життєдіяльності, закріплюючи їхні знання у процесі моделювання життєвих ситуацій здоров’язберігаючого змісту. Постійно здійснювати медико-педагогічний контроль за станом фізичного здоров’я вихованців. Повідомляти батьків про результати обстеження дітей.

Для формування компетентності дітей у сфері психічного здоров’я необхідно створити в групі атмосферу шанобливого ставлення до людини, яка вміє підтримувати на належному рівні власне здоров’я, а також піклується про здоров’я інших людей. Середовище, у якому перебувають діти, бажано максимально наблизити до домашньої обстановки. Проводити різноманітні заходи, що сприяють збереженню психічного здоров’я дошкільників. Організувати в групі куточок релаксації, домашньої іграшки тощо. Необхідно надавати дітям знання про емоції людини, розвивати вміння контролювати власні негативні емоції, у повсякденному житті закріплювати правила ввічливої поведінки. Доцільно акцентувати увагу дітей на недопустимості некоректного ставлення до оточуючих. У процесі спілкування розвивати у вихованців здатність розрізняти почуття людей і відповідно на них реагувати. У ході сюжетно-рольових ігор „Сім’я”, „Дитячий садок”, „Поліклініка”, „Лікарня”, „Театр” моделювати життєві ситуації різної емоційної спрямованості.

Вихователь має з повагою ставитися до ініціатив, ідей, побажань дошкільників з питань формування знань про здоров’я, включати їхні пропозиції в подальшу навчально-виховну роботу. Дітей старшого дошкільного віку можна навчати з терпимістю ставитися до однолітків, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між поведінкою, стосунками з однолітками і станом здоров’я. Спонукати вихованців аналізувати конфлікти, що виникають, з метою подальшого їх запобігання. Педагог не повинен залишати поза увагою жодної з проблем, що виникають у дітей і вирішувати їх в індивідуальному порядку, доброзичливо і спокійно.

У роботі з дітьми із заниженою самооцінкою допомагати виділяти власні сильні якості, формувати позитивне ставлення до себе. Доцільно у повсякденну діяльність включати бесіди “Що тобі подобається в собі?”, колективні завдання: зробити “ланцюжки вмінь”, психогімнастику, проводити ігри та застосовувати метод Ш. Амонашвілі „відповідь на вушко” тощо. Також використовувати у роботі зі старшими дошкільниками комплекс психогігієнічних ігор, вправ, наприклад, „Назви своє ім’я” (вчити представляти себе колективу, називати своє ім’я), „Лагідні слова” (виховувати доброзичливе ставлення до людей), „Як пройшов сьогодні день?” (формувати вміння аналізувати події, робити висновки).

Для формування компетентності дітей у сфері соціального здоров’я необхідно пояснювати їм, що дотримуючись здорового способу життя, вони зможуть краще пристосуватися до умов навколишньої дійсності, легше навчатимуться у школі, сприймати нову інформацію, радіти спілкуванню з однолітками і дорослими. Вихователь має надавати дошкільникам можливість за власним бажанням повторювати, моделювати, аналізувати з товаришами ситуації, які сприяють формуванню соціального здоров’я. Бажано розробити ситуації за темами: „Етикет у житті людини”, „Я, сім’я і всі люди” „Я і мої друзі” тощо.

Для збагачення досвіду діяльності в колективі і позитивного ставлення до однолітків, доцільно впроваджувати види діяльності, які потребують співпраці вихованців. Це сприятиме розвитку в дітей уміння надати допомогу, діяти, не заважаючи іншим, тактовно вказувати на недоліки, аналізувати власні дії та їх наслідки. Вихователям, у свою чергу, необхідно постійно демонструвати бажану поведінку. Дошкільники мають бачити, що педагог їх поважає, співпрацює з ними, шукає взаємоприйнятних рішень, висловлює емоції за допомогою слів. Така модель поведінки дорослого сприяє утворенню в групі атмосфери дружби та взаємодопомоги, а діти починають наслідувати поведінку вихователя. Доречно також моделювати разом із дітьми проблемні ситуації, що стосуються формування соціального здоров’я. Роль дитини з негативною поведінкою інколи може взяти на себе вихователь. Таким чином педагог допоможе дітям зрозуміти недопустимість подібної поведінки.

Під час самостійної художньої діяльності бажано пропонувати дітям складати казки і створювати малюнки про те, що допомагає бути здоровим, про чуйність і байдужість, про звички, які зберігають, і які руйнують здоров’я, про дружбу тощо. Малюнки дітей доцільно присвячувати таким темам: “Мій лікар“, “Улюблений куточок природи”, “Я і моя сім’я”, “Моє рідне місто”, “Свято в нашій сім’ї” тощо.

Проводити роботу з формування в дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я необхідно у тісній співпраці з батьками. Запрошувати їх до участі в просвітницьких і оздоровчих заходах, що проводяться в дошкільному навчальному закладі: батьківських зборах, дискусіях, консультаціях, бесідах, практичних заняттях; Днях здоров’я, Днях відкритих дверей, туристичних походах, спортивних розвагах тощо.

Вищезазначені методичні рекомендації спрямовані на корекцію діяльності педагогів у процесі організації навчально-виховного процесу дошкільного навчального закладу в контексті формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я. Дослідженнями підтверджено, що результативність роботи проявляється у зміні поведінки вихованців. Вона характеризується толерантністю стосовно інших людей, зацікавленістю дошкільників інформацією щодо фізичної, психічної та соціальної сфер здоров’я, позитивним емоційним ставленням до виконання оздоровчих процедур, сформованим умінням мотивувати власні дії, спрямовані на оздоровлення організму, і бажанням їх виконувати, прагненням дотримуватися здоров’язберігаючої поведінки. Все це свідчить про доцільність проведення цілеспрямованої роботи з формування в дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я, починаючи з дошкільного віку.

Література

Андрющенко Т.К. Формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку: Дис… канд. пед. наук: 13.00.08 / Інститут проблем виховання АПН України. – К., 2007. – 258 с.

Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посіб. / Наук. ред. О.Л. Кононко. – К.: Ред. журн. „Дошкільне виховання”, 2003. – 243 с.

Лохвицька Л.В., Андрющенко Т.К. Дошкільникам про основи здоров’я: Навч.-метод. посіб. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – 176 с.

Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. – К.: Рад. школа, 1977. – 382 .

www.sadochok.org

Фізичне виховання дітей дошкільного віку

 Заняття з фізкультури — це цілеспрямована та унормована форма організованої навчально-­пізнавальної діяльності з фізичної культури та формування основ здорового способу життя. Складовими фізичного заняттями фізкультурні комплекси під час денної прогулянки.

виховання дітей у дошкільному закладі є: 

ранкова гімнастика заняття з фізичної культури

 рухливі ігри

 ігри спортивного характеру 

загартування

 фізкультурні хвилинки під час занять

 фізкультурні паузи між 

  Обсяг рухової активності у групах дошкільного закладу визначають з огляду на стан здоров’я та психофізіологічні особливості дітей. 

Фізкультурні заняття організовують з віку двох років. Протягом тижня передбачають не менше трьох занять з фізичної культури. Їх тривалість для дітей віком: 

2-3 роки — 15 хв. 

3-4 роки — 20-25 хв.

 5-7 років — 25-30 хв. 

   Форму й місце проведення заняття визначає вихователь (інструктор з фізкультури), ураховуючи: мету заняття сезон погодні умови та інші чинники. Якщо в дошкільному закладі є басейн, то на тиждень проводять по два заняття з плавання та з фізкультури. На дні, коли немає занять з фізкультури та плавання, планують фізкультурні комплекси під час денної прогулянки. Заняття на свіжому повітрі проводять вихователь групи або інструктор з фізичної культури за допомоги вихователя. Також можна залучати музичного керівника, помічника вихователя.

Фізкультурно-оздоровчу роботу в дошкільних закладах проводять, аби забезпечити рухову активність дітей та сприяти їхньому повноцінному фізичному розвитку.  Основні  завдання Протягом дня у розпорядку життєдіяльності дітей передбачають домірне віку, раціональне чергування: харчування сну відпочинку періодів неспання різних видів діяльності.

     Щоденний обсяг рухової активності дітей має становити: 

до 3-х год. — ранній вік 

3-4 год. — молодший і середній дошкільний вік 

4-5 год. — старший дошкільний вік 

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/1505-organzatsya-fzkulturno-ozdorovcho-roboti-v-zaklad-doshklno-osvti

Таємниці квітів і кольорів

   У нашому житті жодне урочиста подія не обходиться без квітів. При складанні букета потрібно знати значення кольорів і правила квіткового етикету, тоді він перетвориться на справжній подарунок.

   Квітковий етикет народився на Сході і створили його жінки. Позбавлені спілкування, чи не сміються часто відкривати обличчя, вони перенесли на квіти всі відтінки свого настрою і почуття. Виниклі одного разу асоціації поступово перетворювалися на стійкі символи, завдяки яким можна було вести розмову.

  У східній традиції вважається важливим: коли піднесені квіти; як дарує тримає букет: суцвіттями вгору або вниз; в лівій або правій руці; прикрашений Чи букет листям і чи прибрані шипи у троянди. Молода людина дарує дівчині квітку і пильно дивиться: якщо вона приколола його на корсеті, у серця, значить, любить, а якщо помістила в зачіску - застереження.

  Знання про квітковий етикеті потрапили в Європу завдяки нотаток двох персон: Обрі де ля Моттрея (фр. Aubry de la Mottraye) і леді Мері Уортлі Монтегю. Обрі де ля Моттре описав своє перебування при дворі короля Швеції Карла XII в Туреччині у двотомнику «Подорож ... по Європі, Азії та Африці» в 1727 році.

      За давно сталим традиціям етикету кількість квітів у букеті підпорядковується правилу нечетно до дюжини raquo ;, тобто скільки квітів у букеті має важливе значення, якщо їх три, п'ять, сім, дев'ять, одинадцятій. Парне число квітів (до десяти штук) в букеті прийнято приносити в знак скорботи на траурні церемонії. Якщо ж у букеті дванадцять і більше квітів, їх число вже не несе ніякої певного смислового навантаження.                                                Існує і загальноприйнята символіка квітів у букеті:

      Червоний колір - найактивніший, що підкоряє собі всі інші. Означає життя, любов, свободу, торжество і в той же час вогонь, кров. 

     Жовтий - тепло, сонце, радість, життя, щастя, багатство. Наскільки дивовижно виглядати в вазі композиція з жовтих лілій в зимовий, холодний вечір!

     Зеленувато-жовтий, сірчистий - ненависть, заздрість, невірність, норовливість. 

     Помаранчевий - радість, теплота, сонце, сила, урожай, щастя, свято. Букет з календули або тагетиса виглядає яскравим і подарує чимало радості, нагадуючи про тепле літо і щедрої осені.

Фіолетовий (особливо темний) - сполучний колір, що означає сум, і в той же час велич, гідність, розкіш. Бутоньєрка з фіолетових сухоцвітів або, приміром, букет з айстр або дельфініума виглядатимуть по королівськи!

Синій - холод, спокій, тяжкість, енергія, нескінченність, туга. 

Блакитний - чистота, вірність, далечінь. 

Зелений - мир, пасивність, спокій. Композиції з великою кількістю зелені (папороть, самшит, нефролепис, руксус, тисс та ін.) Допоможуть створити приємну, спокійну атмосферу вдома або в офісі.

Світло-зелений - чистота, веселощі. Букети з використанням світлої зелені особливо гарні навесні.

Темно-зелений, холодний, стримуючий колір - надія, спокій, мир, родючість. З жовтим, помаранчевим, червоним його звучання слабшає, із синім - посилюється. З темною зеленню добре виглядають букети в прийомних компаній. Вони допомагають створити відповідну атмосферу.

Білий - нейтральний колір, що сильно контрастує з усіма темними кольорами, вносить світло, веселощі. Особливо підсилює святкове звучання червоного. Символічно сприймається як чистота, невинність, в деяких країнах, у зв'язку з релігійними традиціями синтоїзму, буддизму та деяких інших релігій - траур. Білі квіти гарні скрізь. Букети з квітів цього кольору найбільш нейтральні.

Чорний - нейтральний колір. Означає сум, серйозну урочистість, траур. Але це не означає, що не можна дарувати квіти цього кольору тим, хто їх любить. З цим кольором потрібно бути обережніше. Чорні троянди, приміром, гарні тільки тоді, коли вони до місця або ж вельми улюблені одержувачем букета. Не варто дарувати їх занадто часто і не вчасно.

   Найбільш звичним засобом спілкування для людей є мова. Часом її замінюють жести, міміка, дотик, а іноді достатньо й погляду, аби виразити свої почуття, наміри чи побажання... Такими ж значними виразниками нашого ставлення до дорогої людини є квіти.

    Так, саме вони говорять тоді, коли ми мовчимо. Здається, що лагідні пелюстки і ніжний аромат кожної квіточки розказує про все те, що навіть не можна передати словами.

Особливо популярною мова квітів була на Сході. Там вона отримала назву — селам. Той, хто володіє цією мовою, знає таємницю, символьне значення кожної квітки. 

Айстра

Айстра вважається сумною квіткою. Вона символізує печаль, задумливість. Легенда каже, що айстра виросла на місці, де впала зірка. І нібито пізно вночі, якщо гарненько прислухатися, можна почути перешіптування айстр із зірками...

Барвінок

Барвінок підходить людям з сильним характером. Сама назва походить від грецького слова — переможець. Вважається, що ця квіточка приносить щастя і вірну любов.

   Волошка

Волошка несе довіру, веселощі, вірність, красу. Але дехто схильний вважати волошку символом нестабільності і мінливості, зважаючи на її здатність змінювати колір.

Гвоздика

Символом чистоти і любові, витонченості і свободи, честі і відваги вважається гвоздика. Але тут не все так просто. Неабияке значення має колір гвоздики. Так, біла символізує життя заради любові, жовта — невіру, зневагу, плямиста, смугаста — відмову, червона —хоробрість.  

Нарцис

Не важко здогадатися, що нарцис свідчить про гордість, егоїзм, самозакоханість, але це не заважає йому разом з тим символізувати любов, щасливий шлюб, сміливість і силу.

Ромашка

Ромашка — думаю, ніхто не заперечить, що ця квіточка несе ніжність, вірність, гарний настрій. Одна з легенд розповідає, що колись ромашечки були зонтиками, і маленькі гноми ховалися під ними від дощу.

Троянда

Троянда — класичний символ кохання, великого, безмежного, вічного... Але у різних країнах і релігіях вона має суттєві відтінки значень. У Давньому Римі — смуток, хоробрість; у Японії має значення колір троянди: червона — любов, рожева — сором'язливість, біла — душевну чистоту, повагу; у давніх східних народів — священна квітка, що символізувала божественну таємницю; у християнській міфології — милосердя, прощення, божественну любов, перемогу і мучеництво. Символічними також є листя (радість), шипи (печаль), квітка (слава) троянди.

Тюльпан

Символом гордості, величі, задоволення і благородства є тюльпан. А ще побутує думка, що ця квітка приносить удачу.

Фіалка

Якщо Ти збираєшся подарувати комусь фіалку, то маєш знати, що вона означає скромність, привабливість, гарні спогади, сором'язливість та вірність.

Хризантема

Хризантема — улюблена квітка китайців та японців, символ сонця, безсмертя, сміливості. В Японії вона вважається священною квіткою. Довгий час одяг з зображенням хризантеми могли носити лише представники імператорської сім'ї.

https://pustunchik.ua/ua/online-school/biology/botany/azbuka-kvitiv

Організація гурткової роботи

 Допоможіть дітям проявитися свої здібності й інтереси за допомогою гуртків.                          Усі діти — різні, і пересвідчитися в цьому можна під час спостереження за самостійною діяльністю дошкільників. Хтось старанно будує башту з кубиків, інший малює свою родину, а ще кілька дітей захоплено грають м’ячем. Задовольнити потреби кожної дитини у дитячому може гурткова робота. Гуртки є додатковою організаційною формою освітнього процесу у закладі дошкільної освіти. 

     Особливості гурткової роботи

•  цілеспрямоване використання вільного часу для повноцінного розвитку потенційних можливостей дитини 
• свобода вибору профільного спрямування, напрямів діяльності та освітньої програми
•  творчий характер освітнього процесу, який здійснюють на основі додаткових освітніх програм 
• співпраця, співтворчість, індивідуальний підхід у взаєминах дитини, педагога та батьків 

 Документація, яка регулює діяльність гуртка:

•  програма гуртка 
• план роботи гуртка 
• журнал планування та обліку роботи гуртка
•  картотека дидактичних ігор і методичних розробок 
• підсумки роботи.

Керівник гуртка є учасником освітнього процесу дошкільного закладу і має дотримуватися вимог, визначених у посадовій інструкції. 

Програма гуртка

 Програма гуртка — це нормативний документ, що визначає мету, завдання, зміст, обсяг, порядок, способи організації освітньої діяльності та вимоги до її результатів. Керівник гуртка може внести до такої програми певні зміни з урахуванням особливостей: 

• освітнього процесу 
• методичного, кадрового, матеріально-технічного забезпечення 
• рівня підготовленості вихованців дошкільного закладу
• регіональних особливостей тощо. 

 Внесені зміни не мають змінювати змісту освітньої програми, яка взята за основу. Незмінними залишаються: 

• мета 
• завдання
•  очікуваний результат освітньої діяльності. 

Різниця між змістовою, методичною і технологічною частинами адаптованої та основної освітніх програм має становити до 30%. 

План гурткової роботи

 Правильне планування є однією з умов успішної роботи гуртка. Керівник гуртка на основі програми розробляє навчально-тематичний план роботи гуртка на навчальний рік. Він містить сітку гурткових занять, у якій зазначені дати проведення, тематика й основна мета занять. Уже на основі цього плану керівник гуртка складає календарний план роботи з дошкільниками. 

Журнал планування та обліку роботи гуртка

 Свою діяльність керівник гуртка фіксує у Журналі планування та обліку роботи гуртка, що має таку структуру: 

• титульна сторінка 
• вказівки до ведення Журналу 
• мета і основний зміст роботи гуртка
•  відомості про членів гуртка
•  плани роботи гуртка на перший та другий семестри навчального року, період літнього оздоровлення 
• облік роботи гуртка облік відвідування робота гуртка — проведення тематичних вечорів, виставок, зустрічей, екскурсій, участь у конкурсах, виставах тощо
•  зауваження та пропозиції. 

Картотека дидактичних ігор і методичних розробок 

Розроблення, збирання та систематизація матеріалів діяльності гуртка є одним із важливих завдань його керівника. Тому створенню картотеки дидактичних ігор і методичних розробок приділіть особливу увагу. До картотеки дидактичних ігор включіть: 

• дидактичні посібники — авторські та запозичені 
• конспекти занять чи інших форм роботи з дітьми, розроблені керівником гуртка 
• заняття, запозичені з фахових джерел та відпрацьовані на практиці, якщо такі є. У цьому випадку в картотеці (у примітках) зазначте джерело, з якого взято матеріали; 
• конспекти підсумково-звітних занять. 

Систематизуйте матеріали в картотеці та зберігайте їх у папках-накопичувачах. 

Підсумки роботи 

Двічі на рік у план роботи гуртка включайте проведення підсумково-звітних заходів — занять, свят тощо. Під час таких форм роботи керівник гуртка демонструє результати роботи гуртка для батьків вихованців, інших педагогів, адміністрації дошкільного закладу й водночас аналізує засвоєння дітьми програми гуртка.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/1532-gurtkova-robota-v-dityachomu-sadku-skladov-organzats-ta-kervnitstva?utm_source=id2.action-media.ru&utm_medium=refer&utm_campaign=ID2_poleznoe

Рекомендації

Установлення довірливих взаємин між педагогом і дитиною

ü  Заохочуйте ентузіазм дитини та її прагнення до самостійності.

ü  Приділяйте увагу тому, що говорить дитина.

ü  Будьте передбачуваними для дитини.

ü  Дотримуйтеся обіцянки або не давайте її взагалі.

ü  Уникайте обговорення поведінки дитини з іншими людьми в її присутності.

ü  Ставтеся з повагою до потреби дитини мати власний особистий простір.

ü  Активно обговорюйте з дитиною поняття загальнолюдських цінностей, принципи моралі та етики.

ü  Щиро приймайте дитину такою, якою вона є.                                                                       (Коза-диск 2015р. "Адаптація дітей до дошкільного закладу")

Рекомендації

                                                                                                                              

Організація роботи колективу дошкільного закладу з батьками новачків

ü  Створюйте психологічно комфортне середовище в групі для батьків та дітей перед вступом до дошкільного закладу і під час адаптаційного періоду.

ü  Оновлюйте інформаційні стенди дошкільного закладу відповідно до інформаційних запитів батьків новачків.

ü  Обговоріть ситуацію присутності мами чи тата в групі з новачком ще на етапі знайомства батьків з дошкільним закладом, адже однією з умов успішної адаптації дитини до умов дошкільного закладу є присутність у групі в перші дні (тижні) відвідування найрідніших людей — мами чи тата.

ü  Допомагайте батькам у подоланні страху, невпевненості, а також відчуття провини через те, що вони віддають дитину до дошкільного закладу.

ü  Запропонуйте батькам новачків взяти участь у практикумі «Ігри та вправи в період адаптації дитини до умов дошкільного закладу».

ü  Ознайомте батьків з розпорядком дня, правилами поведінки в групі, санітарно-гігієнічними вимогами до перебування в дошкільному закладі.

ü  Визначте разом із батьками, скільки годин перебуватиме дитина в перші дні в дошкільному закладі.

ü  Поясніть, як батьки мають поводитися в групі, аби допомогти дитині адаптуватися до нових умов життєдіяльності та не завдати шкоди іншим дітям.

ü  Наголосіть, що під час перебування в групі батьки мають дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог дошкільного закладу, зокрема вони мають бути в змінному взутті.

ü  Поясніть батькам, що навіть за найменших проявів нежитю в групу їх не допустять, адже це може зашкодити здоров’ю всіх дітей.

ü  Упроваджуйте різні форми та методи взаємодії з батьками для збагачення їхніх теоретичних знань та поліпшення партнерства під час адаптаційного періоду.

ü  Використовуйте ігри та вправи для полегшення адаптації новачків під час перебування батьків разом із дітьми в групі, адже це сприяє:

-        зняттю психоемоційної напруженості;

-        зниженню імпульсивності, тривожності й агресії;

-        удосконаленню комунікативних, ігрових і рухових навичок у дітей;

-        розвитку в них пізнавальних процесів;

-        оптимізації дитячо­-батьківських взаємин;

-        підвищенню компетентності батьків із питань адаптації дитини до нових умов.

ü  Організовуйте разом із практичним психологом спільну діяльність батьків і дітей-новачків у групі, що передбачає такі паралельні напрями роботи практичного психолога, як:

-        організована розвивальна діяльність дітей та їхніх батьків;

-        супервізія та консультування батьків під час спільної діяльності дітей та батьків;

-        супровід самостійної гри дітей з розвивальними іграшками.

ü  Під час спільної діяльності батьків і дітей-новачків сприяйте:

-        формуванню емоційних контактів у системах взаємин «дитина – дорослий» та «дитина – дитина»;

-        усвідомленню дитиною своєї приналежності до дитячого колективу;

-        формуванню адекватних віку засобів спілкування дитини з дорослими й однолітками;

-        становленню правильних базових установок у батьків щодо виховання дітей.

ü  Залучайте за потреби працівників дошкільного закладу — медичну сестру, практичного психолога, соціального педагога, вчителя­-логопеда — до взаємодії з батьками щодо підвищення їхньої компетентності з питань організації діяльності дітей в адаптаційний період.                                                                                

                     (Коза-диск 2015р. "Адаптація дітей до дошкільного закладу")

Додаток 1

до листа МОН України

від 13.06.2017 № 1/9-322

Інструктивно-методичні рекомендації

«Про організацію освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах у 2017/2018 навчальному році»

Розвиток дошкільної освіти залишається одним із пріоритетних напрямів державної політики у галузі освіти. Основні завдання у 2017/2018 році — створення належних умов для отримання дітьми дошкільної освіти, забезпечення дієвості особистісно орієнтованої освітньої системи та реалізація принципів демократизації, гуманізації та індивідуалізації, інтегративності педагогічного процесу в дошкільному навчальному закладі. Це сприятиме своєчасному становленню і всебічному розвитку життєво компетентної особистості дитини, формуванню її фізичної і психологічної готовності до нової соціальної ролі.

Необхідно продовжити роботу щодо організації сучасного освітнього середовища дошкільного навчального закладу, сприятливого для формування гармонійно розвиненої особистості та реалізації індивідуальних творчих потреб кожної дитини. Сучасний дошкільний навчальний заклад має бути позитивним,  динамічним простором, що оптимізує розвивальний потенціал дітей. 

Організація освітньої діяльності в дошкільних навчальних закладах у 2017/2018 навчальному році здійснюється відповідно до Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Указу Президента України від 13.10.2015 № 580/2015 «Про стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки», Базового компоненту дошкільної освіти, Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді (затверджено наказом МОН України від 16.06.2015 № 641), Положення про дошкільний навчальний заклад (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2003                     № 305), Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів (затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016                 № 234), Гранично допустимого навантаження на дитину у дошкільних навчальних закладах різних типів та форм власності (затверджено наказом МОН України від 20.04.2015 № 446), інших нормативно-правових актів.

На допомогу у  вирішенні  окремих організаційних питань функціонування дошкільного закладу пропонуємо до використання у роботі «Нормативний путівник: актуальні питання» (додаток 2).

Зміст дошкільної освіти визначається Базовим компонентом дошкільної освіти – державним стандартом, виконання вимог якого є обов’язковим для усіх дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, інших форм здобуття дошкільної освіти.

Освіта дітей дошкільного віку у межах Базового компонента дошкільної освіти здійснюється за комплексними і парціальними програмами та іншими видами навчальних видань, рекомендованими Міністерством освіти і науки України або схваленими для використання у дошкільних навчальних закладах комісією з дошкільної педагогіки та психології Науково-методичної ради з питань освіти МОН України.

У дошкільних навчальних закладах усіх типів і форм власності при реалізації права дітей на дошкільну освіту враховуються особливі освітні потреби у навчанні і вихованні кожної дитини, у тому числі дітей з особливими освітніми потребами відповідно до принципів інклюзивної освіти. Програмно-методичний супровід змісту дошкільної освіти дітей  з особливими освітніми потребами здійснюється за окремими програмами і методиками, рекомендованими МОН або схваленими відповідними предметними комісіями НМР з питань освіти МОН України. Інформація та програми розміщено на сайті МОН України за посиланням: http://mon.gov.ua/activity/education/doshkilna/diti-z-osoblivimi-potrebami.

           Додаткові  освітні  послуги, що не визначені інваріантною частиною

 Базового компонента дошкільної освіти, вводяться відповідно до статутних 

 цілей і завдань дошкільного навчального закладу лише за згодою батьків дитини або осіб, які їх замінюють, на основі угоди між батьками або особами, які їх замінюють, та закладому межах гранично допустимогонавчального навантаження на дитину. Додаткові освітні  послуги не можуть надаватися замість або в рамках комплексних освітніх програм з дошкільної освіти.

Інформація про рекомендовані Міністерством освіти і науки України для використання в освітньому процесі дошкільних навчальних закладів програми та іншу навчально-методичну літературу наведено у Переліку навчальної літератури, який щорічно оновлюється та розміщується на офіційному сайті Міністерства (http://mon.gov.ua/activity/education/doshkilna/norm-baza.html).

Звертаємо увагу, що  з 2017/2018 навчального року комплексна  програма   «Українське дошкілля»  є чинною  у редакції 2017  року.

В умовах освітньої реформи «Нова українська школа», що здійснюється Міністерством освіти і науки України, важливим завданням є забезпечення наступності між ланками освіти. Гармонійний розвиток особистості дитини у період дошкільного дитинства та старту шкільного життя – основа подальшого її успіху в умовах безперервної освіти впродовж дорослого життя.

Саме тому, підготовлено нову редакцію програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт». Авторська група сформувала головні конструкти програмних завдань з урахуванням вимог сьогодення:

-         створення фундаменту успішності дитини в умовах нової української школи;

-         збалансування напрямів розвитку цілісної особистості дитини;

-         створення сучасної та зручної системи методичного сервісу для педагогів та батьків.

 Тож звертаємо увагу педагогів на те, що у новому навчальному році набуде чинність нова редакція програми  розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт».

Діяльність дошкільного навчального закладу регламентується планом роботи на навчальний рік і літній оздоровчий період, що схвалюється педагогічною радою закладу, затверджується його керівником.

Дошкільний навчальний заклад з метою своєчасного виявлення, підтримки та розвитку природних нахилів та здібностей вихованців може організовувати освітній процес за одним чи кількома пріоритетними напрямами (художньо-естетичний, фізкультурно-оздоровчий, музичний, гуманітарний тощо).

Педагогічний колектив дошкільного навчального закладу має право обирати чинні комплексну(і)  (як основну) та додаткові парціальні програми для забезпечення ефективної реалізації інваріантного та варіативного змісту дошкільної освіти. У дошкільному навчальному закладі можуть одночасно використовуватись кілька комплексних та парціальних програм (з певних напрямів освітньої роботи). При цьому, важливо враховувати специфіку діяльності (тип) навчального закладу, потреби і можливості, інтереси вихованців та їхніх родин. Вибір програм розвитку, виховання і навчання, форми календарного планування освітньої роботи з вихованцями ухвалюються педагогічною радою закладу на навчальний рік.

Пріоритетні змістові напрями  та завдання освітньої роботи на 2017/2018 навчальний рік визначаються самостійно кожним дошкільним навчальним закладом на основі аналізу роботи закладу за минулий рік із урахуванням виявлених проблем та потреб дошкільного навчального закладу, з огляду на проблеми та актуальні життєві питання регіону. Кількість ключових завдань, над якими працює колектив, визначається закладом і залежить від кількості груп, режиму роботи тощо.

Для ознайомлення педагогічної громади з формами роботи з батьками матеріали Всеукраїнського фестивалю-огляду кращого досвіду з організації просвіти батьків вихованців дошкільних навчальних закладів «Джерело батьківських знань» будуть розміщені на сайтах Міністерства освіти і науки України, Інституту модернізації змісту освіти.

З метою забезпечення якості дошкільної освіти важливо здійснювати підвищення кваліфікації та ініціювати (або підтримувати) саморозвиток педагогів у міжкурсовий період шляхом мотивування до участі у роботі майстер-класів, колоквіумів, брейн-рингів, воркшопів та інших форм динамічного навчання дорослих (у тому числі з питань наступності між дошкільною та початковою ланками у рамках впровадження концепції «Нової української школи»). Такі інтерактивні форми методичної роботи будуть ефективними як в умовах освітнього простору дошкільного навчального закладу,  міста,  району так і на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти, які надаватимуть освітні послуги за замовленням педагогів сфери дошкільної освіти.